Вчительська династія

Сім'я Мадичів, якою ми її пам'ятаємо

Є на нашій Землі для кожної людини дороге й миле серцю місце – рідна школа. Вона щоріч з вересня по травень гомінлива, а влітку, наче принишкла – сумує за дітворою. Привабливе освітнє середовище, як правило, створюють учителі. Професія педагога дуже суперечлива: цікава і складна, вдячна і нервова, весела і сумна, кропітка і хвилююча. Кажуть, що вчителям завжди не вистачає часу на своїх власних дітей. Є доля істини в цьому, але ж є і особистий приклад, є сила переконання, є бажання продовжити себе у своїх дітях, внуках. Так народжуються династії педагогів. Ось і в Довжоцькому НВК, до Дня вчителя, ми вирішили відкрити сторінку для наших педагогічних династій.

Мадич Борис Семенович народився 19 жовтня 1913 року в м. Кам’янець-Подільський. Закінчив Педагогічний учительський інститут, факультет філології. Після інституту працював директором школи в с. Колубаївці. З 1941 по 1945 роки воював – повний кавалер Ордена Слави. Після війни працював директором Княжпільської школи, а згодом інспектором районного відділу освіти. Дружина Бориса Семеновича – Майя Петрівна народилася 2 травня 1924 року в с. Городок. Закінчила Кам’янець-Подільський державний педінститут. В 1944-1946 році працювала вчителем російської мови та літератури в Княжпільській середній школі. А 1954 по 1978 роки організатором позакласної та позашкільної роботи в Довжоцькій середній школі. За роки педагогічної роботи була нагороджена грамотою Міністерства освіти УРСР та Почесною грамотою Міністерства освіти СРСР, удостоєна почесного знака «Відмінник освіти УРСР».

Пакіж Григорій Авксентійович народився 17 квітня 1906 року в м.Кам’янець-Подільський. В 1934 році закінчив Кам’янець-Подільський учительський інститут, факультет математики. До початку війни працював у Кам’янець-Подільському Будинку піонерів – завуч. Пройшов війну. Нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня. Після війни працював вчителем математики в Гавриловецькій, Рудській, Гринчуцькій середніх школах. В 1948 році призначений директором Перківської 8-річної школи, Кельменецького району, Чернівецької області, де пропрацював 22 роки. Дружина Григорія Авксентійовича – Тетяна Миколаївна народилася 11 січня 1916 року. Закінчила Кам’янець-Подільський учительський інститут, філологічний факультет (українська мова та література). Все життя працювала в школі (Гавриловецька, Гринчуцька, Рудська, Перківецька, Нагорянська школи)

Так почала свою діяльність педагогічна династія Мадич-Пакіж. Їхні діти Мадич Володимир Борисович та Пакіж Галина Григорівна також стали педагогами і об’єднали свої серця. Володимир Борисович все своє життя пропрацював в Довжоцькій середній школі вчителем історії та правознавства, мав звання «старший вчитель». За його ініціативи в школі створено музей Героя Радянського Союзу Киргизова Г.С., який загинув захищаючи наше рідне село Довжок. Музей працює до сьогоднішнього дня. І завідує ним донька Сохатюк Інна Володимирівна, яка працює вчителем історії в Довжоцькому НВК. Дружина Володимира Борисовича – Галина Григорівна з 1969 року по 2011 рік працювала в Довжоцькому НВК і пройшла всі щаблі вчительської професії (лаборант, вчитель математики, організатор позакласної та позашкільної роботи, заступник директора з навчально-виховної роботи, директор НВК). Галина Григорівна творча, енергійна, непересічна особистість, яка всю свою діяльність педагога-керівника спрямовувала на реформування школи, на покращення, вдосконалення всіх її функцій, упроваджуючи передові інформаційні технології. Протягом своєї педагогічної діяльності нагороджена почесними грамотами всіх рівнів, від районного відділу до Міністерства освіти України, удостоєна звання «Відмінник освіти України», була членом клубу творчих директорів області, в 2009 році переможець громадської акції «Флагман освіти і науки України».

З 1998 року в школі працює Мадич-Сохатюк Інна Володимирівна вчителем історії, а в 2003 році в Довжоцький НВК прийшла працювати Мадич Жанна Володимирівна.

У династії Пакіж - Мадич загальний педагогічний стаж яких перевищує дві сотні років, а час існування налічує понад вісім десятиліть. Ось так ці чудові педагоги передають свої знання і душу підростаючому поколінню.

За розум осяйний,

За мудрість й доброту від Бога,

Прославимо в віках -

Звеличимо в піснях –

Високу працю педагога.